Шукати в цьому блозі

понеділок, 22 травня 2017 р.

Повернувся, щоб жити у серцях.

                             
                               "Над широким Дніпром
                                У промінні блакита
                                І висока, і тиха могила.
                                В тій могилі співець
                                Незабутній лежить,
                                Що народу віддав свої сили,
                                Що народу віддав..."
                                                       Володимир Сосюра
            Травневі дні наближають нас до щемної дати для кожного українця - 22 травня, коли тіло Великого Кобзаря - Тараса Шевченка - було віддано землі українській.
            В цей день виповнюється 156 років відтоді, як прах геніального сина українського      народу Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано з    похмурого Санкт - Петербурга в Україні.

            Шевченко це голос душі українського народу, його крик, сльози, глибокі зітхання і
 гнівний голос.
            Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Шевченко.
                        
                                 Він був поетом волі в час неволі,
                                 Поетом доброти в засиллі зла.
                                 Була у нього надзвичайна доля
                                 Та доля Україною була.

           Минають роки, спливають віки, а Тарас Шевченко залишається у пам'яті нащадків,
       бо є і буде Україна, і народ український, який пам'ятає його заповітні слова:
                         
                               І мене в сім'ї великій,
                               В сім'ї вольній, новій
                               Не забудьте пам'янути
                               Незлим тихим словом.
       Годину-спомин провела бібліотекар ЦРБ Оліфір Л.В.










                                                       

     


Немає коментарів:

Дописати коментар