Любов-наснага... Любов-журба...

     Наближається свято, яке сповнює надією і романтикою серця всіх людей - День Святого Валентина. Любов, таємнича і загадкова, стояла і стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворне, викликає подив і захоплення, вводить у світ краси і величі.
     В усі часи і народи кохання було джерелом творчості і натхнення митців, поетів і письменників. В читальному залі діє книжкова виставка "Любов - наснага... Любов - журба...", де користувачі бібліотеки можуть познайомитися із шедеврами скарбниці світової та української літератури, щоб почерпнути з неї перлини любовної лірики, поринути у світ кохання видатних людей.

Першими гаснуть зорі, що палають сильніше за всіх...

     Кажуть, першими гаснуть ті зорі, що палають сильніше за всіх. Сергій Байдовський погас, залишивши в горі Україну й батьківський поріг. А героям у вічність дорога. Так вже вийшло, Сергію, пробач. 

     Згадувати боляче, забути неможливо. Ми - у вічному боргу перед загиблими захисниками свободи і незалежності держави. 

     Краєзнавча пам'ятка "Першими гаснуть зорі, що палають сильніше за всіх..." із серії "Чим і ким славна Іваничівщина", яку підготувала бібліограф ЦБС Н. В. Бойко - лише невеличка частинка нашого обов'язку перед героями.

     Горить свіча, і пам'яті сльоза додолу краплями стікає. Героїв Україна пам'ятає...

За Україну, за її долю, за честь і волю

     Бій під Крутами… Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що 1918 року полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську народну республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва. Їхній подвиг навічно ввійшов до літопису боротьби за незалежність Вітчизни, як одне із свідчень незламності духу українського народу, його вічним прагненням до волі і справедливості.
     Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща.

     Екскурс в минуле «За Україну, за її долю, за честь і волю»  провела бібліотекар Оліфір Л. В.    Присутні з цікавістю  переглянули відео "Бій під Крутами". Кожен з трепетом перейнявся подіями, тому що зараз повторюється історія майже столітньої давнини. 

     Ця подія залишила свій відбиток не лише в історії і в пам’яті народу, а й в літературі. "Їх оплакують роси у лузі" -  під такою назвою експонувалась тематична поличка, на якій були представлені книги та періодичні видання.

Служив молитві і пісні самовіддано, одержимо, повсякчас

     4 березня 2015 року виповнюється 200 років від дня народження Михайла Вербицького - українського священника, композитора, диригента, громадського діяча, автора музики Державного Гімну України. 

     Вольова музика М. Вербицького супроводжує поетичний текст П. Чубинського вже понад століття. Злившись воєдино, слова і музика пісні одухотворювали і досі одухотворюють покоління борців за волю України. Вона стала українським національним гімном, а тепер у незалежній Україні - державним гімном України. 

     З метою виховання в громадян патріотизму, поваги до історії та державних символів України, враховуючи важливість постаті Михайла Вербицького для розвитку української державності та української культури, пропонуємо вашій увазі попереджувальну довідку "Служив молитві і пісні самовіддано, одержимо, повсякчас", яку підготувала бібліограф ЦБС Бойко Н. В.

Легендарна Чураївна

Нема її могили,

Земля над нею рівна, 

А, значить, не вмирала

Маруся Чураївна

                               Ліна Костенко

     Квітує на народній поетичній ниві чудова спадщина співачки й поетеси Марусі Чурай. Бентежить вона серця щирістю та глибиною почуттів.

     До 390-річчя від дня народження Марусі Чурай на абонементі влаштовано виставку-портрет "Легендарна Чураївна", на якій представлені матеріали про її життя та творчість, тексти її пісень, а також художні твори про Марусю Чурай.

Соборність - це духовне гасло до єднання

     Нелегкою і трагічною була історія нашого волелюдного народу. Але ідея всеукраїнської єдності, соборності України, ніколи не полишали його. Для українського народу, віками позбавленого власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, проблема єдності завжди була особливо болючою і неймовірно складною. 

     22 січня 1919 року прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання українських земель, днем народження єдиної незалежної соборної держави, української нації. Але, на жаль, в силу багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин Українська Народна Республіка зазнала невдачі. Реалізувати ідею соборності українцям не вдалося. Втрата державності знову перетворила єдність українських земель на ідеал. Незважаючи на це, день 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. 

     Ставши незалежною в 1991 році, Україна отримала міжнародне визнання. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України - впродовж років, десятиліть, століть... 

     Ця тема спонукала до роздумів членів клубу "Надвечір'я" і "Розрада", які зібралися у читальному залі районної бібліотеки. Особливо вона актуальна в світлі сьогоднішніх подій, які відбуваються у нашій державі і в східних регіонах зокрема. Боротьба за незалежність і цілісність нашої держави продовжується. 2014-ий рік найтяжчий був для України за роки незалежності. Ще ніколи Україна з таким болем та скорботою не оплакувала героїв, які віддають життя за рідну землю. 

Коли, здавалось, вже була несила

В бою пекельнім правду боронить - 

І з неба сотня ангелів злетіла

До тих, хто йшов країну захистить.

Вони в бою не стали на коліна,

Не побоялись смерті та війни.

Бо понад все любили Україну

Її найкращі, вірнії сини!

      І кожен українець сьогодні низько схиляє голови перед нашими героями - героями Небесної Сотні і хлопцями, що загинули в зоні АТО. Їх пам'ять вшанували хвилиною мовчання.

     Заступник голови районної ради Мазурок Юрій сказав: "Ми віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти побудови економічної, духовно-багатої, вільної України". Він поділився своїми спогадами про події на Майдані, які відбувалися в листопаді 2013 року під час Революції Гідності.

     Ніхто не залишився байдужим в обговоренні питань сьогодення. Кожен мав можливість сказати свою думку про наболіле. Цікавими думками і пропозиціями ділилися Вишняк Євгенія, Ансімова Раїса, Хом'як Віра, Цивінська Лідія, Рижко Ганна, Смаль Ніна та інші.

     Кожен був одностайний, що шлях до гідного життя непростий, треба змінюватися і у власному сприйнятті світу, і у суспільних відносинах. Сподіваємося, що найзаповітніше бажання українців сьогодні - жити під мирним небом єдиної України без війни - здійсниться. Мир і спокій запанують на нашій землі. 

     Ведуча заходу Приймак Ірина, провідний бібліотекар читального залу. Вихованці музичної школи Шелест Вікторія, Кицюк Вікторія, Лавренов Руслан, Прокопчук Павло виконали патріотичні пісні.

 

Заступник голови районної ради Мазурок Юрій

Олексюк Марія із сімейного архіву принесла прапор України, з яким її син в 1990 році брав участь у живому ланцюгу від Львова до Києва.

Улас Самчук - син Волині, громадянин світу

     Серед найвизначніших українців, життя яких так чи інакше пов'язане з Волинню, був і письменник Улас Олексійович Самчук. Історія його життя і творчості є золотим внеском у скарбницю національної культури. Він не мав можливості довго бути в Україні, але його діяльність справила великий вплив на суспільно-політичне життя України.
     Незвідані шляхи господні. Улас Самчук повернувся. Повернувся своїми книгами, своїм натхненним словом.
     До 110-річчя від дня народження письменника (20 лютого) бібліограф ЦБС Бойко Н. В. підготувала попереджувальну довідку "Улас Самчук - син Волині, громадянин світу", яка ознайомить користувачів із життям і літературною творчістю одного із наймогутніших українських духовних подвижників, майстром художнього слова, осяяного талантом.

Яскрава зірка над цілим світом

     Традиція - це оберіг кожної країни, який своєю славною історією наповнює та звеличує її духовну скарбницю. Свято породжується з традицій та теплої атмосфери, яка створює затишок та дарує святковий настрій.
     Свято Різдва - найкрасивіше зимове свято. Воно приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Небо і земля славлять Різдво Христове, а серця людей сповнюються доброю волею.
     На уроці народознавства присутні ознайомилися із  особливістю святкування різдвяно-новорічного циклу,  дізналися багато нового  про зміст та традиції української родини під час  різдвяних свят, а також взяли активну участь у вікторині "Немає переводу добрим звичаям народу".
     Від того, як ми шануватимемо своїх предків, свої кращі традиції, залежатиме наша духовність, наша цивілізованість і майбутнє нашої родини, рідної України. 

 

Закоханий палко у рідний край

Творчість Василя Симоненка засяяла на небосхилі української літератури яскравим сонцем, яке висвітлило вартісні скарби незборимого духу нашого народу. А сам Василь Симоненко став для нас легендою. Нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний до ворогів українського народу, великий патріот своєї Вітчизни, щирий і добродійний, він увійшов в літературу як поборник правди і добра.
8 січня 2015 року виповнюється 80 років від дня народження В. А. Симоненка. До цієї дати в бібліотеці влаштовано виставку-портрет "Закоханий палко у рідний край", за допомогою якої користувачі мають змогу познайомитися з творчістю поета, а також літературою про його життя. Доповнює виставку рекомендаційний список літератури "І голос твій нам душі окриля", який підготувала бібліограф ЦБС Бойко Н. В.

Духовна єдність - запорука Соборної України

     Двадцяте століття залишило у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності. До таких подій належить 22 січня 1919 року, коли на Софійському майдані Києва відбулося урочисте проголошення акта про об’єднання Західної Української Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в  єдину Народну Республіку. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом – Днем  Соборності.

     Саме цій події присвячена книжкова виставка, яка розгорнута в читальному залі.

 

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. 22 січня Україна відзначає знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України.http://biblioscbs.blogspot.com/ http://biblioscbs.blogspot.com/2013/01/blog-post_22.html Авторское право принадлежит © Снежнянской ЦБС

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. 22 січня Україна відзначає знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України.http://biblioscbs.blogspot.com/ http://biblioscbs.blogspot.com/2013/01/blog-post_22.html Авторское право принадлежит © Снежнянской ЦБС

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. 22 січня Україна відзначає знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України.http://biblioscbs.blogspot.com/ http://biblioscbs.blogspot.com/2013/01/blog-post_22.html Авторское право принадлежит © Снежнянской ЦБС

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. 22 січня Україна відзначає знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України.http://biblioscbs.blogspot.com/ http://biblioscbs.blogspot.com/2013/01/blog-post_22.html Авторское право принадлежит © Снежнянской ЦБС

Кришталевий дзвін зими

З нетерпінням, надіями та сподіваннями всі чекають на новорічно-різдвяні свята. Атже це, мабуть, найчарівніший час року, коли люди поринають в атмосферу дива. Новорічний настрій панує у всьому місті, у кожній оселі, біля кожного дому. І ми створили його у своїй бібліотеці. В ці святкові дні в читальному залі діє книжково-ілюстративна виставка. До уваги користувачів представлена різноманітна література про звичаї і традиції українців святкувати Різдво та Новий рік, тексти колядок та щедрівок, малюнки та листівки.

Людина. Суспільство. Закон

     Перед нашим суспільством, яке розбудовує державність, чи не найважливішим завданням є формування національної свідомості та правової культури молоді на основі позитивних моральних цінностей.
     10 грудня відзначається День прав людини. Урок правових знань пройшов в Іваничівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Бібліотекар Іваничівської ЦРБ Галина Дицьо розповіла десятикласникам основні риси та характер правової держави, як пріоритету прав і свобод людини. Була проведена вікторина "Знавці права" та анкетування на тему "Підліток і закон".

Плануємо роботу бібліотек-філій на 2015 рік

      4 грудня в приміщенні ЦРБ було проведено методичний день для бібліотечних працівників району.  Відкрила методичний день директор ЦБС Петрова О.І. Перед присутніми виступили  бібліотекар читального залу Оліфір Л.В., заступник по роботі з дітьми Недбайло Л. І., методист ЦБС Макарова С. М. і бібліотекар комплектування та обробки Масловська І. Б.
     Провідний бібліотекар абонементу Тернова К. М. провела перегляд нових надходжень "Така повновода річка - сучасна українська література...". Під час перегляду присутні дізналися про нові книги таких авторів, як Марія Матіос, Василь Шкляр, Володимир Лис, Дара Корній, Леся Романчук та інші. 

 Нові книги, які поповнили фонд бібліотеки останнім часом

  

Волинь - коронована щедра земля

     Благословенна Волинь! Замріяна краса сотень озер, шепотіння вітру у кронах величних лісів, повільний плив рівнинних річок, непоказна щедрість неозорих полів і садів - усе це наша мала батьківщина...
     4 грудня відзначається 75-річчя утворення Волинської області. Напередодні в районному домі "Просвіта" пройшла музично-інформаційна година. З цієї нагоди працівники районної бібліотеки для дорослих влаштували виставку, яка складалася з малюнків школярів району "Ця загадкова і унікальна Волинь", світлин Анатолія Витрищука  та літератури про Волинь.

Барви життя

"І що таке життя, коли нема в нім болю?

Ані проблем, ані зерна журби? 

І що таке життя?

Життя - це поле бою, 

І головне у нім, душі не загубити!"

     У народі справедливо підмічено: скільки людей - стільки і долей. І дійсно, кожне життя - не лише наслідки власної розсудливості чи легковажності, а й випадку. Добре, якщо щасливого... 

     Доля розпорядилася так, що у далекому дитинстві недуга пригальмувала ріст Анатолія Витрищука і прикувала до ліжка Валентину Протопоп, але не змогла стримати їхнього творчого зростання. Вони не скорилися долі - стали знаними: Анатолій - фотомайстром, а Валентина - художницею.  Мужність для злету їм дає лише незламність духу і велика сила волі, прагнення жити в гармонії з оточуючим світом і собою. Не дивлячись на проблеми, ці люди живуть, працюють, творять, перемагають. Це мужні люди, які здатні біль і відчай переплавити в могутню енергію добра.

     До Міжнародного дня інвалідів в читальному залі розгорнуті виставки їхніх робіт.  Без перебільшення можна сказати, що ніхто не залишився байдужим від перегляду світлин А. Витрищука та графіки В. Протопоп. Талановиті, теплі душею, вони зігрівають людські серця своїм теплом, засівають їх добром.   

Чотири секунди довжиною в життя

  Подвиг у мирний час - особливий. Здійснити його непросто. Не кожному дано не розгубитися, зробити, здавалося б, небагато, всьго один-єдиний крок, правильний, часто - останній у житті.
  Ми часто чуємо слова "подвиг", героїзм, мужність. Але чи завжди задумуємось над тим, що стоїть за ними, яким глибоким є їх зміст? Для Юрія Лелюкова, учителя початкової військової підготовки Іваничівської середньої школи № 2, цей зміст був у чотирьох секундах, наділених долею на роздуми: жити самому чи рятувати життя іншим? Він вибрав останнє: закрив гранату своїм тілом і врятував життя дессяткам учнів ціною власного. Це трапилося 29 листопада 1984 року.
   Щоб вшанувати  пам'ять про вчителя в літературно-музичній вітальні провели урок мужності і героїзму..
   На завершення всі присутні  переглянули відео-ролик "Вчитель-герой".

Скорботна свічка пам'яті святої

 Голодомор 1932-1933 років - страшна трагедія в історії нашої держави. Голод - це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
  Сумна 81 річниця великого Голодомору стукає в чутливі душі та серця. З цієї нагоди в суботу на площі біля пам'ятника Тараса Шевченка відбувся мітинг-реквієм. У поминальних заходах взяли участь працівники виконавчої влади та місцевого самоврядування, учнівська молодь, представники громадських організацій, жителі селища.
   Панахиду за померлими відслужили священники Свято-Покровського храму Іванич. Світлу пам'ять про загиблих жертв Голодомору вшанували хвилиною мовчання. На закінчення до пам'ятника поклали поминальний вінок та лампадки.
   Ведуча заходу - провідний бібліотекар Ірина Приймак.

Над Україною мороку крила

  Пам'ять - нескінченна книга, у якій записано все:  і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим та чорним. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом викарбовано слова:  голод, голодомор.
   Трагічна пам'ять про голодомор - то як чорний, незглибимий колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати. Але мусимо подивитись в цей колодязь чесно, нічого не приховувати.
  Тому сьогодні ми згадуємо цю трагічну сторінку історії українського народу, щоб передати  прийдешнім поколінням, щоб світла пам'ять спокутувала несправедливе замовчування минулого.
    З цією метою  в літературно-музичній вітальні пройшов відео-урок-реквієм. Присутні перегорнули скорботні сторінки достовірної народної пам'яті, переглянувши відео "Німа правда. Свідчення, загублені в стерні." На закінчення прозвучала пісня О. Білозір "Свіча".
  

Моя зброя - сміх

     Остап Вишня - під таким ім'ям увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко. Літературну подорож по творчій спадщині до 125-річчя письменника сатирика-гумориста провели працівники ЦРБ Галина Дицьо та Лілія Оліфір, який пройшов при Іваничівському територіальному центрі соціального захисту з людьми третього покоління клубу "Розрада". Члени клубу Ансімова Р. П., Кінах Н. І. та Рудовська В. М. читали гуморески "Моя автобіографія", "Як ми колись учились" та "Зенітка".

Молодь за толерантність

     "Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю".
 Цими словами відомого українського мудреця-гуманіста Григорія Сковороди, які найбільш влучно відображають актуальну проблему сьогодення: проблему взаєморозуміння, провідний бібліотекар читального залу Приймак Ірина розпочала виховний захід - урок толерантності, який пройшов у стінах НВК "ЗОШ 1-111  ст.упенів №1-гімназія." Вона наголосила, що міжнародний день толерантності, який проголошений 16 листопада 1995 року на 28 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, набуває особливого значення у третьому тисячолітті. Агресивність, конфронтація, відчуженість мають поступитися місцем толерантному ставленню людей одне до одного, взаєморозумінню і довірі.
     Толерантність - це розуміння, повага, визнання рівноправності, відмова від тиску і насильства, визнання прав інших на свої думки і погляди, прийняття інших людей такими, які вони є, взаєморозуміння на основі згоди. Толерантність - це єдність у різноманітті.
     На прикладі притч учні мали можливість отримати уявлення про толерантність та толерантне ставлення одне до одного, виховувати почуття гідності до людей та держави. Набувати досвіду, навчитися спілкуватися в суспільстві, бути корисним собі та іншим людям, допомогти у різних ситуаціях.
     Поділитися думками мав кожен учень. Бугай Валентина обговорила питання "проблематичність толерантності". Парафін Анастасія сказала: для того, аби бути толерантним, слід переглянути власні життєві принципи, що тільки та людина є толерантною, яка може уявляти себе на місці інших людей, відчувати те, що відчувають вони. Всі були одностайні - будьмо толерантними, а отже, розуміймо одне одного!
     Класний керівник 9-Б класу Тетяна Євгенівна Черкас підготувала змістовну і цікаву відеопрезентацію "Толерантність очима дітей" (https://www.youtube.com/watch?v=3yX9Yy5YpQ4).
Для більш кращого наочного сприйняття даної теми , учасники зробили квітку "толератність".Вони заповнили пелюстки синонімами та рисами толерантності - мудрість,чуйність...
 Було проведено анкетування "Чи проявляєш ти толерантність?" і "Наскільки ви толерантні?".

 

Горить свіча і хліб лежить, і пам'ять полум'ям тремтить

     Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшнюча чума Голодомору. Ніколи-ніколи світ не бачив такого штучно створеного лиха. Ніколи-ніколи про горе настільки великого масштабу так голосно не мовчали в той час, коли 10 мільйонів людей просто щезли з лиця землі, ніби й ненароджувались, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили...
     ... Лихо. Горе. Біль. Кров. Смерть... Це те, що залишає по собі слово Голодомор в душі кожного. Це страшно. Це боляче. Але це те, про що потрібно пам'ятати.
     Здійснити мандрівку "чорними" сторінками минулого нашої країни допомогла виставка-експозиція, яка розгорнута в читальному залі. До уваги користувачів запропоновані художні твори, публікації про геноцид, спогади і свідчення людей.