Шукати в цьому блозі

пʼятницю, 20 березня 2015 р.

О, скільки слів і скільки снів мені наснилось

     У барвистому вінку української поезії яскравою квіткою цвіте ім'я Ліни Костенко. Українську літературу сьогодні важко уявити без цієї поетеси.
     У її дивовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця, філософська заглибленість у проблеми буття і пристрасна емоційність.
     Ліна Костенко...
     Це не просто звичайна українська жінка. Про неї можна сказати такими рядками із вірша: "Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа". Адже її творчість, її життя, сама вона - наш захисник і суддя, наша відвертість і щирість, наша душа і пісня. Саме вона - поетеса, яка намагається нам щиро допомогти і декому з нас виносить вирок, яка разом з нами сумує і радіє, думає і живе. Цим життєвим кредо Ліни Костенко пройнялися члени клубів "Розрада" і "Надвечір'я", які зібралися на вечір поетичного настрою, присвячений 85 річниці від дня народження поетеси. Присутні читали улюблені вірші поетеси, слухали про життєвий і творчий шлях, мали змогу чути живий голос автора з відеоролика, насолоджувалися справжньою поезією і ділилися враженнями від неї.
     Переконалися в тому, що її ліричні поезії про любов, про природу, її філософські роздуми і картинки з життя пройняті такою снагою, таким відчуттям вічності, що інколи здається: краще написати уже неможливо, краще сказати людині просто не сила.
     Доповненням до заходу була організована книжкова виставка працівниками абонементу "Є поети для епох".




Активна учасниця клубу "Надвечір'я" читає вірш "Доля"

Немає коментарів:

Дописати коментар