О, скільки слів і скільки снів мені наснилось

     У барвистому вінку української поезії яскравою квіткою цвіте ім'я Ліни Костенко. Українську літературу сьогодні важко уявити без цієї поетеси.
     У її дивовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця, філософська заглибленість у проблеми буття і пристрасна емоційність.
     Ліна Костенко...
     Це не просто звичайна українська жінка. Про неї можна сказати такими рядками із вірша: "Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа". Адже її творчість, її життя, сама вона - наш захисник і суддя, наша відвертість і щирість, наша душа і пісня. Саме вона - поетеса, яка намагається нам щиро допомогти і декому з нас виносить вирок, яка разом з нами сумує і радіє, думає і живе. Цим життєвим кредо Ліни Костенко пройнялися члени клубів "Розрада" і "Надвечір'я", які зібралися на вечір поетичного настрою, присвячений 85 річниці від дня народження поетеси. Присутні читали улюблені вірші поетеси, слухали про життєвий і творчий шлях, мали змогу чути живий голос автора з відеоролика, насолоджувалися справжньою поезією і ділилися враженнями від неї.
     Переконалися в тому, що її ліричні поезії про любов, про природу, її філософські роздуми і картинки з життя пройняті такою снагою, таким відчуттям вічності, що інколи здається: краще написати уже неможливо, краще сказати людині просто не сила.
     Доповненням до заходу була організована книжкова виставка працівниками абонементу "Є поети для епох".

Активна учасниця клубу "Надвечір'я" читає вірш "Доля"