"Над широким Дніпром
У промінні блакита
І висока, і тиха могила.
В тій могилі співець
Незабутній лежить,
Що народу віддав свої сили,
Що народу віддав..."
Володимир Сосюра
Травневі дні наближають нас до щемної дати для кожного українця - 22 травня, коли тіло Великого Кобзаря - Тараса Шевченка - було віддано землі українській.
В цей день виповнюється 156 років відтоді, як прах геніального сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано з похмурого Санкт - Петербурга в Україні.
Шевченко це голос душі українського народу, його крик, сльози, глибокі зітхання і
гнівний голос.
Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Шевченко.
Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти в засиллі зла.
Була у нього надзвичайна доля
Та доля Україною була.
Минають роки, спливають віки, а Тарас Шевченко залишається у пам'яті нащадків,
бо є і буде Україна, і народ український, який пам'ятає його заповітні слова:
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пам'янути
Незлим тихим словом.
Годину-спомин провела бібліотекар ЦРБ Оліфір Л.В.
Немає коментарів:
Дописати коментар